Історія
«Аккад» - гурт із Бара на Вінниччині. У 2006 році п'ятеро хлопців записали дванадцять пісень, роздали їх на дисках, виклали на форумах, але офіційно ці пісні не виходили ніколи. Це історія одного альбому, який чекав двадцять років.
Невелике місто, де всі одне одного знають, і будинок культури, який їх усіх обʼєднав.
Спочатку їх було четверо: Олег Пилипенко, Євген Вальчук, Андрій Кицюк і Тарас Шевчук. Гуртом у справжньому сенсі це ще не було. Вони старалися й училися, і з кожним місяцем те, що вони грали, все менше було схоже на шум.
Потім Андрій і Тарас перестали грати. Хлопці продовжували, але склад змінився: прийшов Олександр Дєдов, за ним Тарас Щерба, згодом Руслан Кірпа.
Про зал у будинку культури домовився Олександр. Хлопцям дали дозвіл, і на той момент це було верхом того, про що взагалі можна було мріяти.
Олегу тоді було шістнадцять. Усе, що є на цьому альбомі, написане ним у проміжку між шістнадцятьма і вісімнадцятьма роками.
Уперше хлопці вийшли на сцену в Тульчині. Дуже хвилювалися, але все пройшло чудово. Другим виступом став уже Київ: 17 травня 2006-го, клуб «Барви».
Альбом почали записувати у 2005-му на Air Force Studio і закінчили на початку 2006-го. Писав і зводив Дмитро Зайчук. Скрипку в «Туди де...» грав Роман Сомик. Коли хлопці вже їздили фестивалями, альбом у них уже був: диски роздавали людям, і саме з цього росла впізнаваність.
Першим фестивалем була «Червона Рута» у Вінниці. Четверте місце. Після неї почалося все інше.
23 травня 2006-го на pearl.com.ua з'явився список тих, хто пройшов аудіовідбір «Перлин сезону». «Аккад» був у ньому. 11 червня - Київ, клуб «Бочка», живе прослуховування з десятої ранку до шостої вечора. Триста надісланих демо, сорок гуртів допущено. Бар серед них.
24 червня, Майдан Незалежності, сьома вечора. Святковий концерт до Дня молоді. У програмі того вечора були «Мандри», «Скрябін» і презентація учасників «Перлин сезону».
Хлопці були зовсім юними, а це була головна площа країни. Вони дуже цим гордилися. І все місто гордилося ними.
Перед виходом на сцену Олег, вокаліст гурту, підійшов до Кузьми сфотографуватися. Перекинулися кількома словами, і Кузьма сказав, щоб той не переживав.
Того ж червня журі київського відбору фестивалю «Тарас Бульба» відібрало чотирнадцять гуртів із понад тридцяти. «Аккад» стояв у списку восьмим. Фінал у Дубно збігся день у день із «Перлинами сезону» в Запоріжжі, і хлопці обрали «Перлини».
«Пройшли в фінал фестивалю "Тарас Бульба", який проходив у місті Дубно Рівненської області. Але оскільки він проводився також 14-16 липня, то ми обрали все ж таки участь в "Перлинах сезону".»
У липні було Запоріжжя, каскад фонтанів «Райдуга», три дні поспіль. Марія Бурмака закривала перший вечір, Фома другий, «Тартак» грав гала-концерт. Нагороду вручав Сашко Положинський.
У серпні - Кролевець на Сумщині, перший всеукраїнський «Про Рок» у міському парку. Другий день, четвертий номер у програмі, банер «Радіо Рокс» за спиною. Призів там не давали, гурти просто грали.
«Аккад своїми текстами і пронизливим голосом соліста прошкребли по душі кожного слухача.»
1-3 вересня - Луцьк, міжнародний UP fest. Три дні. Відіграли сильно.
13 жовтня - Рівне, клуб Gavana.
Останній живий виступ «Аккада» відбувся на фестивалі «Нівроку» в Тернополі, 14-15 жовтня 2006-го. Ніхто не оголошував, що він останній. Просто після нього кожен пішов у свій бік, а записи лишилися лежати там, де їх зробили.
Вони пролежали двадцять років.
А тоді в Threads зʼявився допис. Написав його не хтось із гурту, а стороння людина, яка випадково натрапила на цю музику. Під дописом зібралося понад сотню відповідей: люди писали про «Серце Дженніфер» і згадували «Аккад».
Олег саме працював над альбомом «Серця Дженніфер». Прочитавши ті відповіді, він вирішив спершу зробити те, чого гурт так і не зробив тоді: випустити альбом «Аккада». А вже потім народилася ідея переспівати ці пісні на новий лад.
Ці пісні ніколи офіційно не виходили. Тепер вийшли. Приємного прослуховування.
